Консультація для батьків
         «Чи треба карати дитину?»

 Підготувала: Сазонова О.О.

Покарання - палиця з двох кінців  Воно боляче б'є і по батькам і дітям.

Що робити, якщо дитина не слухається?

Щоб відповісти на це питання, розглянемо причин неслухняності.
Зарубіжний психолог Р. Дрейкурс виділив 4 цілі неправильної поведінки або неслухняності:

- отримання більшої або додаткової уваги: дитина вважає, що «якщо я доб'юся уваги, мене будуть цінувати», дитина заспокоюється і вірить, що вона потрібна, коли вона у центрі уваги;

- діти, які хочуть чимось вирізнитися, можуть звернутися до наступної мети: домогтися влади («всі зобов'язані робити, те, що я хочу»), діти можуть користуватися не тільки силою (агресія, впертість, капризи), але і слабкістю (хвороби, страх), почуття дорослого - злість;

- якщо дитина зрозуміла, що  за допомогою влади вона все одно не може знайти положення серед людей, то він обирає 3-ю мета - прагнення помститися, дитині здається, що їй завдали шкоду інші люди або обставини, єдиний спосіб домогтися відчуття своєї значущості - помститися за себе; дитина може ламати речі, шкодити людям; почуття дорослого - його образили, зачепили, має деяке бажання помститися;

- неадекватність - повний відхід від самостійного вирішення проблеми, коли всі попередні цілі виявилися безуспішними. Переконання дитини - залиште мене в спокої. Почуття дорослого - безсилля.

Процес виховання не може обійтися без покарання. Караючи дитину, ви вчите відповідати за його наслідки своїх вчинків.

На жаль, батьки не завжди стримують себе, щоб не підняти руку на дитину. Багато задають ляпаси й потиличники не замислюючись. Батьки, які часто використовують фізичні покарання, домагаються тільки видимої слухняності дітей.

Дуже часто покарання викликає у дітей не каяття, і бажання виправитись, а зовсім інші почуття:

- обурення та образу: «Це несправедливо. Я не заслужив такого звернення»;

- помста: «Вони виграли зараз, але я з ними расквитаюсь»;

- протест: «Я зроблю їм зло, нехай вони зрозуміють, що я маю право чинити по-своєму»;

- спритність, боягузтво: «наступного разу я постараюсь не попастися»;

- зниження самооцінки «Я поганий». 

Тому ні в якому (!) разі не повинно мати місце фізичне покарання батьками у вихованні дитини.

 

Покарання будуть НЕ ПОТРІБНІ, якщо дотримуватись наступних правил:

1. Дійте згідно законам розвитку дитини. Наприклад, дозволяйте йому багато рухатися, не зупиняйте його допитливість.

2. Спробуйте відвернути, переключити увагу вередулі.

3. Дозволяйте спробувати на власному досвіді, «що таке добре і що таке погано» (нехай помацає дуже теплий чайник і дізнається, що про нього можна обпектися).

4. Звіт заборон не повинен перевищувати 7 пунктів. Всі вони обґрунтовані (не можна грати біля дороги, не можна сидіти на підвіконні біля відкритого вікна і т. д.).

5. Пояснюйте правила зрозуміло, не треба читати довгі нотації. Кажіть просто й ясно («Відпусти кішку, їй боляче»).

6. Робіть акцент на тому, що добре, а не на тому, що погано. Не треба говорити: «Не лізь в калюжу», а скажіть: «Молодець, обійшов калюжу і ноги сухі».

7. Створіть необхідне середовище для росту та розвитку (організуйте творчий куточок, місце, де можна досхочу погратися).

8. Не нав'язуйте і допомагайте тоді, коли дитина про це просить.

9. Дотримуйтесь правильної альтернативи («Не можна шуміти в приміщенні, але можна покричати на вулиці, у лісі»).

10. Не можна говорити одне, а робити інше. Наприклад, ви забороняєте говорити погані слова, а самі їх вживаєте.

11. Не можна проявляти непостійність: то забороняти щось, то дозволяти це робити. Цим ви збиваєте малюка з пантелику, і він перестане розуміти, що можна, а що не можна.

13. Не можна залякувати тим, що ви ніколи не виконаєте («Ніколи більше не куплю тобі іграшку»).

Якщо ваш малюк завинив, можна карати позбавленням привілеїв (не дозволити дивитися мультфільм ввечері). Тільки про це треба повідомити одразу, а потім обов'язково здійснити обіцянку. Головне обов'язково здійснюйте послідовність: те, що заборонено - заборонено назавжди, і покарання за це буде в будь-якому випадку.

Ні в якому разі не карайте малюка працею, може сформуватися негативне до нього ставлення.

Фізичні методи теж ніколи не принесуть того результату, який ви очікуєте. Коли дитині боляче, йому не до думок про те, що ж він зробив не так.

Ніколи не залякуйте дитину: «Я не буду тебе любити», «Іди, ти поганий». Для будь-якої дитини це найстрашніші слова. Маленька людина ні при яких ситуаціях не повинен сумніватися у вашій любові.

ЧИ ВМІЄМО МИ СЛУХАТИ І ЧУТИ ДИТИНУ І ОДИН ОДНОГО

Від того наскільки ми вміємо слухати, а головне чути один одного, залежить те, наскільки гармонійними будуть ваші стосунки з оточуючими, з близькими вам людьми. Часто ці відносини бувають порушені, особливо, коли один з учасників спілкування відчуває на момент спілкування якісь негативні почуття.

В даному випадку можна використовувати правила технології активного слухання, які пропонує Ю. Б. Гіппенрейтер.

1. Розмовляючи з дитиною, потрібно обов'язково повернутися до нього обличчям, також важливо дивитися дитині в очі (щоб ваші очі були на одному рівні, можна присісти поруч)

2. Бачачи негативне переживання малюка, не задавайте йому багато запитань, така форма бесіди не відображає співчуття. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі. ( «Ти так сильно плачеш, тобі, напевно, дуже боляче»)

3. Дуже важливо в бесіді тримати паузу між репліками - це допомагає дитині розібратися у своїх почуттях. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону чи вдалину, то продовжуйте мовчати.В ньому відбувається зараз дуже важлива і потрібна робота.

4. Відповідаючи на переживання дитини, намагайтеся точніше визначити, що ви зрозуміли ті почуття, які він відчуває. («Я розумію, що тобі зараз дуже прикро»)

Результати цього методу:

- зникають або значно зменшуються негативні переживання дитини;

- переконавшись, що дорослий готовий її слухати, дитина починає ще більше розповідати про себе; іноді в одній бесіді розмотується цілий клубок проблем і прикрощів;

- висловлюючи наболіле дитина сама просувається у вирішенні своєї проблеми;

-дитина сама починає активно слухати дорослих.

Крім того, щоб спілкування з вашою дитиною було приємніше і ефективніше, прислухайтеся до наступних порад:

- заохочуйте допитливість дитини; якщо ви намагаєтеся звільнитися від відповіді на запитання дитини, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні;

- коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись; не дайте їй подмати, що вас мало цікавить те, про що вона говорить;

- не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте занадто для дитини багато правил: вона перестане звертати на вас увагу.

Бажаємо вам приємного спілкування!